Ближче до початку XX століття Джозеф Глідден отримав одночасно кілька патентів на свій винахід, який в наслідок було названо колючим дротом. Серед іншого булв їм розроблен і двохосновний колючий дріт. По початку колючий дріт використовувався суто для огорожі рогатої худоби. Перші конструкції з колючого дроту складалися з вертикально стоячих стовпів, на які паралельно землі булв натягнутий в кілька рядів колючий дріт. У середині могли бути присутніми дошки для більшої надійності конструкції. Дерева не вистачало для споруди охоронних і загороджувальних конструкцій, тому американцям довелося розробити альтернативу, якої і став колючий дріт. Згодом, приблизно під час першої світової війни, колючий дріт стали застосовувати для створення охоронних загороджень у військових цілях.
Говорячи про так званий двохосновний колючий дріт, слід звернути увагу, в чому полягає особливості його конструкції. Сердечником під двохосновний колючий дріт служить дріт зі сталі в дві нитки. На основу нанизуються колючі елементи – невеликі шматки аналогічної сталевого дроту, але меншого діаметру. У місцях, де відбувається намотування колючих елементів, дріт для основи піддається спеціальній обробці – рифленню, для того, щоб колючки згодом не піддавалися зміщенню. Слід зауважити, що двохосновний колючий дріт, як і будь-яка інший, може мати цинкове покриття для більш довговічною експлуатації.